Приспів: А корабель дитинства відплива – Вже моря пам’яті йому замало… А я у сні сьогодні знов прийшов До тебе, моя рідна, люба мамо. Ну як мене, ти, блудного назвеш? – Своїм маленьким хлопчиком чи, може, Синочком, що в кораблику поплив І мало чим у буднях допоможе. Та не така у матері любов, Щоб сину докоряти за відсутність У рідній хаті з батьківським теплом, Де нас раптово наздогнала юність. А далі – ніби птахи із гнізда, Лиш іграшки лишилися з тобою… А ти у нас – щаслива й молода, Та зустрічаєш інколи сльозою. Приспів. Ми розійшлися – в кожного сім’я. Брати і сестри рідні стали світу, А ти шепочеш кожного ім’я, Для тебе ми – такі ж маленькі діти. Зібрати хочеш під своє крило Дітей, онуків, матінко-матусю… А ми у снах приходимо в село, В яке ніхто зі світу не вернувся. Приспів.
|