укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44608, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2013.07.11
Распечатать произведение

Ицхак Скородинский

Квітка пустинної грози, що напіврозпустилася



Пустинна гроза розпускає свою вогненну квітку.  
Завжди несподівано і раптово.
Це все починається завжди несподівано.
 
І, майже завжди, раптово
 
І це притому, що ніщо не заважає видовищу – блюдечко  піску, наповнене по горизонт, та пінка
нічного піднебесся, а ти, завжди посередині цього дійства. Грому не чутно до останньої
хвилини, лише струси, струси, струси повітря після його гуркотів.  
Але по тому, з якою швидкістю зникають зірки з неба, всьому живому довкола, і в першу чергу
піщаній гадюці, яка тут же угвинчується в глибину, зрозуміло – накриє, точно що, накриє і мало
не здасться.
Бігти – куди – тремтіння до селезінки, падай, падай, сунь пику  у пісок, адже блискавка шукає
будь-який горбок, щоб гуркнути туди, спопеляючи.
Так, почалося, вогненні стріли все ближчі і ближчі, ось, ти вже чуєш рев небесного водоспаду,
це на тебе насувається стіна з води, і вихор, вихор, перед цією стіною піднімає клуби піску, які
тут же поглинаються з такою жадністю і жорстокістю, що ти розумієш, у цьому пеклі вижити,
ну, ніяк. Все це переможно гуркотить, гуркотить до глухоти, ось тебе вже засипає - очі, ніс,
вуха, здається, ще мить і твоє тіло закрутить над землею, а потім, як…

І…

Нічого.

Змахнувши величезним своїм рукавом, провидіння відхилює все це вліво і ледь вперед,  і твоя
смерть проноситься в ста кроках від тебе, летить на схід, залишаючи за собою миттєві водяні
буруни, які тут же зникають, зникають, зникають у піску.

Пронесло…

Цього разу пронесло.  

2013
Харків віртуальний
© Ицхак Скородинский
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании