Хортко взріс в середці лану, вполювався чим припало - розливав чарчень з очат; сам собі - уламком, наче, в подорожничку з бочка; не зажив, а так - нежальче, кіл, немов, чолом не тесан, колобродив ковильчат: бив, пустуючи, байдичку, співом-скрипом, хроботочив, ласку - в ліктях виміряв, за понюшечку людського - шаль квітчану надавав; з плеч бессоромних, кирпатих, бобилям, молодиць лохми - на розсаду розістлав; В яр увложнячи дрімноту, заповивши в дим-туман, до підчубка зріс навскос - сивий вус до носу вповз, чхнув - розсіявся в бур`ян, медонос міцнющих рос... |