Свою Показуючи Суть, —
   Зриває Бог коросту тління!
   Було же Вчинене й Веління:
   усім, хто в ницості живуть...

   чи марно пропадать Події, —
   та пилом припадать безбожним!
   що відбувається, із кожним:
   мабуть, запитувать в Месії?

   а, поки, в сміх крізь гріх і страх, —
   витрушувати з себе прах!
   бо й для душі місця б звільнити:
   товариші—пани—наймити?