Як-чим-нам слово: врешті, та коли ж, на що вмання, якою буде остаточна крапка? Є сповідь: ти - ставай до ланцюгу, друзяко: як на Майдані не зустрінеш жодна ранку, що маєш розповісти любознаві донь, подивим парубчам-нащадкам? Не чуючи, гуртом на чатах, як саме кублиться вогонь в долонь, с остраху згаснути, гудуть за вітром прапори, та хриплий поголос міцніє: будьмо - гей! в останнім товариським статку; либонь, прокинешся вночі, затисне серце незбагнена згадка... Спитання є: життя тако - до кожного не може їх не бути; але, це саме той, останній час, єдину стрічку гордості за гудзик власноруч запнути... Чи є Майдан? Спитай себе: чи ж досить висмикнути джерело отрути... . |