Одне життя  навчив  страждати,
друге - на силу волі  відчувати.
Я вчився програвати, щоб не грати    
відвагою на смерть себе пізнати!

Майдане мій! Мені сьогодні  мора  
від терпких рук,  від мозолів і ран.
Серце  на біль, в очах – вологе горе,
Останню краплю крові  в  небесах.

О мій, Майдане, перших  90-их.
Неголеним студентом став у стрій.
Одні за одним  рвали горло  доти,
поки не вщух орди червоний стрій.

Я   вірою  терплю супроти  себе,
молюсь за тебе на віки синів
не дати смерті  в оцій  требі  
з любові доброти, на благо снів.