Утаємничене оточення бійцями предківських  портів Криму.
Дотепер кожний день світ овидами в’яже Чорне море.
Демон  глядить найненависнішу війну між Україною і Росією.
Сьогодні без уяви,  ні чим заряджати іржаві  рушниці миру.
Невідворотносте,  господаре живих машин, не варто подвигів!
Навколо розумних і непереможених воріт військових частин
стоять, насупивши брови, боги смерті - пихаті агресори.
Чумацький шлях перекритий зеленими спецназівцями.
Весна в Криму.  Райдужні   сади над війною.
На бійцях пітніє шкіра  бронежилетів. А чайки, як святі, літають.
Стирчать на спецназівцях шоломи, наче черепи смерті.
Мобільні і окуляри на лобі, чекають на зустріч  мін з Ульяновську.
Над штабами ВМС літають залізоголові  птахи.
Умертвлена душо, ти не невмируща,  не толочи тільки хліб.
Я відгукуюсь совам, як вірним Вітчизні до останнього подиху.
Геть сичі з Чумацького Шляху, летіть собі веретенами моря,
обтягуйте свої рибальські сіті в прозорому Азові.
Замкнутий часу-тубільце,  не мерехти в очах трикольорами.
На прадавніх могилах Криму порядкує вітер Титана.
Оранжева чудесна дудка  перелякала заїжджих.
На чорній, зореносній землі  немає  зречень волі.
Лютують муштровані з  бантиками між людьми.
Білим сонцем перезолочена  шапка-невидимка зека.
За чорну чашу  украденого білого вина з Коктебелю
чужинці літають змією над  грязями  Євпаторії.
Демоне ненагодований,   я – русич, а не ординець.
У мене пророча сила слів,  дай  повернути назад силу твою.
Холеро з північного сяйва,  анімуй ненависть свою.
Отямся! У Вологді  та Суздалі  злиденні діти твої.
Кручі кримські укладені валунами з віщунськими замовляннями.
Витвори моря літають на килимах  з первісною райдугою.
Над вогнищем небесної сотні   літає   матір  міст Руських.
Знахарські знадоби у скороходів-чобіт  козаків,
-   Яким будеш, Криме?
-   Не питай, я солоний весь.  
Багатющі знаходи  відунів розвіяні на Чорному Шляху.
Цар-Пращур родючого безсмертя піднявся  над Айюдагом.
Свароже, яскравий, пожертвуй молочними кістками
заради миру, а не живими дітьми Криму.
Дажбоже, сміливий, знахаруче колодязний,
дай Криму живої води, а не гіркої водяри.
Стихіє, Хорсе, дивовижні рамена джерел твоїх,
дай мудрості генералам, що   мають дітей.
Працелюбна Мокша, знайди наснаги у висохлих  криницях.
Закликай  визволителів  не визволяти наші душі.
Ілюзіє, забери свої чарівні прядки, забери золоті  веретена,
Крим чекає Білих Лебедів на свої зелені принади.  
Дідько, пожертвуй трійко великих вепрів
з дев’ятьма червоними півнями чужакам-офіцерам!
Винось, караїме Джаміле,  на таці охоронцям та вартовим
неостиглі короваї.  Військовому аташе подаруй  підкову.
Будителю здорового глузду,  утвердь мир між братами.
Заздрість, остерігайся братовбивчої війни.  
З’являються в оточені діти і матері біля захоплених частин.
Уявна смерте, тобі під силу все здобути, не здійснись.
Воскресни дружбо,  давай без іронії визнаємо правду.
Будьмо! Навіки будьмо обережними і уважними.
Начала добрих  слів у татарських  дітей назавжди.
Живий, мій  Криме, у вищій силі слів засіяні   золоті зерня.
Живи! Шукай! Щедруй! Орай! Засівай! Збирай урожай!
Війно, не ворожи на хрестах братських церков.
Усіма голосами   Криму  запліднене зерня любові і миру.