Ми знайомі з учора, лише кілька годин. Ти так щиро смієшся... Бачу, вже хочеш спати. – Проведеш? – Проведу! У мене немає причин Зупиняти тебе… Або обійняти. Навздогін додаю: «я завтра прийду!» Бо знаю тепер – сюди приведуть мене п’яти. Щоб бачити сонними душу, тіло і дух, Під будинком твоїм чергую ...ну майже з п’ятої. Повертаєшся з гір, напита роси. Світишся, наче після Святого Причастя. У долонях додому несеш лісові голоси, Щоб ними озвучити власне омріяне щастя. Загорнувшись у сни, які гріються в тебе в душі, Увесь ранок говориш, що світ цікавий! Ти сьогодні вночі народила від мене вірші! Вони схожі на мене, та люблять – як мама – каву!
|