Вечір місто «втопив» в ароматі квітковім
І повітря згустив, аж до стану желе.
Гаснуть в ньому шуми, теплий вітер і слово.
Ну а запах п’янить як легке бужеле.
Боже! Спокій який, в тихий п’ятничний вечір,
Хоч до спокою й миру іти ще й іти...
Але все ж обніму тебе, мила, за плечі,
Та й полинем удвох у далекі світи.