“Наблизьтеся, люди, щоб чути..."
Як важко буть предтечею, пророком
та бачить те, що іншим не дано,
випереджать події на два кроки,
вістити людям про добро і зло.
Як гірко знати, що тебе чекає,
яким тяжким буде для тебе хрест,
але іти, віщати правду краю,
власним життям писати маніфест.
Як повернути важко тих до віри,
в очах яких затоптана була,
шоб в сірих душах зазвучала ліра,
як в змерзлій бруньці ожива весна.
1. " В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!" (Від Матвія, 3 розділ, 1–3
вірші)
Безмежний світ. В його вселенських надрах
вміщається все зіткане Творцем,
від тих мікринок у клітинних ядрах
до велетенсько-звіздних діадем.
І вічний рух, як існування фактор -
планети обертають круг світил,
хоча і ті лиш часточка галактик
у безмірі всесітнім Божих див.
Згоряють зорі в термоядній плазмі,
але мільйоноградусним теплом
вселенський простір зігрівають ладно
аби засіять десь життя зерно.
Мільярди літ по крихті, по мікрону,
усе тепло дароване світил
Творець збирав у позитивну зону,
виплескуючи в простір негатив.
Так по крупинках і збирав планету,
якій судилось стати носієм
найкращого секрету всіх секретів -
Сенсу Творіння, яке досі є
найбільшим чудом. Осягнути годі -
який то труд! Скільки віків відтоді
так ні на мить і не сідав Творець,
бо кожен штрих, кожен удар сердець,
і кожен подих зроблений опісля -
то як рядок новий у вічній пісні,
пісні Буття, без права на кінець.
Але вернемось у часи Зачаття,
бо непросте направду то заняття
з маленьких часток виліпить життя,
таке, щоби й ще мало майбуття
і не згоріло в першому ж багатті.
Оце і є майстерністю Творця,
всевищнім даром - так все поскладати,
щоб кожен вид діливсь на батька й матір
і лиш удвох відтворював життя.
Щоби із двох краплинок братніх крові
зібрати краще, вимішать в любові
і власний рід продовжити дитям.
А коли сам на те шкодуєш сили,
щоби життя продовжить на землі,
продовжить рід - не стать тобі щасливим,
пустелею на старість стане дім.
Хоча не є гріхом то непоправним,
бо можна взяти і чуже дитя
та виховати воєм його славним,
щоб зберегти свій ланцюжок життя.
А от жорстокість і гріховність душ
не засадить живильним первоцвітом,
то наче пліш, пустинний берег світу,
забутий берег пустовіїв й стуж.
Те зло людей випалює до дна
і їхні душі, схожі на пустелі,
страшніші за круті бескиди-скелі,
як чорні діри Всесвіту ятрять.
Тож щоб хто б там що і як не говорив -
пустелі душ страшніші за пустиню,
бо не іззовні їх вогонь спалив -
ізсередини. Дотла і безупину
допалює жадоба, заздрість, хіть,
вбиває заживо і по-звірячи їсть
людське єство в утробі по клітині.
Ми нібито противимся щосили
і навіть вголос ганимо всіляко,
але утробна пустота, як мряка,
нас поглинає і потворить тіло.
І лік один - потворність цю гірку
саме в пустині треба лікувати,
щоби відчуть як гірко є втрачати,
що відродилось у земнім соку.
Ми, власне, всі дітьми є тих пустель,
бо нас Творець ліпив з сухої глини,
з отих піщинок, що й весь світ цей дивний,
з води збовтав тільки живильний гель.
І ним він переповнив нас ущерть -
три четверті у кожного в утробі
в тілах той гель суперземної проби
і тлінної основи одна чверть.
І майже безвагомая душа,
що ніби незалежна є від тіла,
неначе птах: вселилась-відлетіла,
та код життя нащадкам зберегла.
Через пустиню Божі посланці
йдуть до людей, до крові збивши ноги,
показують до Бога всім дорогу,
щоб ми не збились десь на манівці.
Ато й ведуть пустелями народ,
щоби очистить від гріхів і блуду
та, як Мойсей, Закони Божі люду
вживити в кров з водою від незгод.
Споконвіків до вісників Творця
сучасники охоче прислухались,
із острахом гріхів своїх жахались
та з вуст предтеч взирали в майбуття.
2.«Серед народжених жонами не поставав більший від Івана Хрестителя." І. Христос
Через озера Хула й Кінерет
по днищу Гхор - западини земної
з висот Голанських і у Мертве море
тече Йордан - нікому не секрет.
Це та ріка, в якій колись Предтеча
лічив людей від зла і ворожнечі,
хрестив водою мученик-аскет.
Він народивсь звичайним хлопчаком
В Захарії сім'ї й Єлисавети
у Ейн Каремі, ріс анахоретом
готовить люд до зустрічі з Христом.
Отець його через похилий вік
на сина сподівань не тратив сили -
служив в Єрусалимі чоловік
у храмі біля вівтаря кадила.
Коли зайшов в святилище служить -
архангела зустрів там Гавриїла
й почув від нього те, про що і мріять
не смів старий й зневірився на мить:
"Господь тебе з дружиною обрав,
щоб породить пророка для Месії,
назвеш Іваном, виростиш уміло
та підготовиш до майбутніх справ.
А за зневіру мовою сплатиш
аж поки сина не візьмеш на руки,
то ж не вини Всевишнього за муки,
молися щиро й сподівайся лиш."
В той час Марія, звідавшись також,
що обрана, як матір для Ісуса
до родички іде відвести душу
та розділити радість обидвох.
Єлисавета, перша серед всіх,
впізнала Богородицю в Марії:
"Благословенна будь, Пречиста Діво,
переступивша нині мій поріг!
Благословенна будь серед жінок
і Плід утроби - Божий дар любові,
Маріє, радуйся, Господь навік з тобою,
Отець і Син твій - Всемогутній Бог!"
Аж до рождення сина був німим
Захарія, не мовив ані слова,
нарік Іваном - і вернулась мова,
щоб сина й Бога міг благословить.
Зійшла зоря Різдва на небокрай.
Після рождення Спаса Ірод дико
всіх немовлят вбивав й дитячим криком
переполошив весь юдейський край.
Як різники, ходили вояки,
вбивали всіх, хто захищав від смерті
тих малюків, тіла їх розпростерті
оплакували по дворах жінки.
Захарія собою заслонив
стежину втечі до гори дружини,
благословив востаннє її з сином
та на жертовник впав з останніх сил.
Єлисавету ангел заховав
разом з Іваном у гірській пустині
і дикий мед та їжа комашинна
була Івану замість молока.
Отак і ріс пустельником Іван,
мужнів й потроху сили набирався,
окрім Отця ні з ким не спілкувався,
проводив час в постах і молитвах.
З тридцятиліттям ангел привітав
і передав Всевишнього веління:
йти до людей, во ім'я їх спасіння
хрестить в Йордані всіх, хто заблукав,
а як пройшли очищення водою
стрічать Месію мирною ходою
й відкрити душі для Господніх справ.
3.ГОЛОС ТОГО, ЩО КЛИЧЕ
Свята Земля - завітний Божий край,
найближчий до небес і до ядра Планети,
зібрав у собі всі земні секрети,
Голгофу мук й пряму дорогу в Рай.
Тиверіадське озеро колись
всі називали Галілейським морем,
і де Йордан виходить в чисте поле,
кожен з прочан скупавсь і помоливсь...
Десь там ходив Іван колись пророк,
хрестив водою учнів й неофітів,
гласив прихід Месії всьому світу,
вчив Божих Правил, молитов й думок.
"Хрещу водою, а за мною йде,
Той, хто хрестити буде Святим Духом,
кому сандалі розв'язати рухом
нема достойних серед нас ніде.
Я - його Голоc! Чуєте мене,
зміїнний роде, фарисеї книжні!
Плід покаяння учиніть, хай ближніх
і щонайдальших вість ся не мине!"
Гріхи людські він викривав нещадно
звичайні люди і верхівка владна
в нім бачили пророка перш за все.
Не обминав Предтеча і тетрарха -
в своїх промовах гнівно викривав
хіть, любодійство грішного монарха,
Іродіади звабливий рукав.
Але ніхто не смів чіпать пророка,
боялись кари Божої за те,
лиш та розпусна жіночка жорстока
в думках вже замахнулась на святе.
Іван Хреститель берегом Йордану
лічив людей від блуду і гріхів
коли прийщов хреститись назарянин -
впізнав Ісуса й мову таку вів:
"Хреститись я повинен би у Тебе,
і тішитися оцим Божим днем"
- "Роби, що треба по Закону Неба,
хрести водою, я буду вогнем!" -
Зайшов у воду і молитву мовив
торкаючись чолом простертих рук,
і голубом з небес на землю сходив,
сів на плече Ісусу Божий Дух.
У Віфаварі сталося це дійство -
Спасителя хрестив пророк Іван,
Іродіада ж вже планує вбивство,
й виношує в душі жорстокий план.
Спочатку підла вмовила тирана,
щоб той схопив ХрестителЯ Івана
та в Махеронті кинув у підвал.
4. “ПОКАЙТЕСЯ, БО НАБЛИЗИЛОСЬ!..”
Піщані бурі по Моаві знов
розгулюють і насипають телі,
випробують на міцність Махеронт,
гамселячи по стінах цитаделі.
Тут у палаці Ірода бенкет -
зібралися в розкішнім залі гості,
вино в бокалах і троянд букет,
змагання арф і танцівниць до млості.
І Саломея-падчерка авжеж
в танку звабливім вправно закружляла,
чим догодила Іроду безмеж
і він півцарства її обіцяє.
Або що схоче - виконає вмить,
а Саломею підмовляє мама,
Великого Хрестителя убить
і голову його внести до зали.
Слухнянний стражник виконав наказ
та обірвав навік життя пророка,
і голову на таці в той же час
скривавлену приніс доньці жорстокій.
А та Іродіаді віднесла,
щоби над мертвим познущалась вдоволь -
отак помстилась та лиха сім'я
Хрестителю за справедливе слово.
Та Божа кара не минула їх -
віки прокляли іродове плем'я,
їх імена - як прізвиська для всіх,
жорстоких, підлих, хтивих, кровожерних.
Прийде покара всім земним катам,
що кров невинну п'ють- не обіп'ються,
а ті краї, що сіють смерть й обман,
в мертві пустелі скоро обернуться.
"ЗА ТЕ, ЩО ВИ НЕ СЛУХАЛИСЯ СЛІВ МОЇХ…
СТАНЕ ЦЕЙ КРАЙ РУЇНОЮ, СПУСТОШЕННЯМ".
І. Христос
Возславим же в щоденних молитвах
найбільшого з усіх земних пророків
за Водохреща дійство та уроки
як до Творця знайти в пустелі шлях.
Коли новий почнеться сонцебіг
і дні ночам дарують по хвилині -
різдво Хрестителя-Предтечі в Україні
в купальські дні святкуєм кожен рік.
Свято того, хто передрік Христа,
велів хрестить йорданською водою
весь рід земний, пожертвував собою
аби очистить людство від гріха.
Свята вода в водоймах у цей день
і Дух Святий над кострищем літає,
обранців Божих поміж нас шукає,
єднає долі, грішних направляє
під хороводи й перегук пісень.
Цьому різдву радіє цілий світ,
природа відкриває сокровенне -
на честь пророка в гущі лісу темній,
рівно опівніч папороті цвіт. |
