Катрени про Вінницю

*  *  *
Насичена живицею ущерть,
крізь світло сонця ця лунка блакить.
Любов і без рух – чуйна водоверть,
блажені в унісон граки.


*  *  *
Блакитний храм, як згадка про красу.
Гранітові заломи – наче рани.
Люблю я Вінницю зігріту, чарівну
в анабіозі пахощ  ікебани.
                         
*  *  *
Сполучене короткими зупинками
на всю добу, в якому вагота
знекриленого бісеринками
блакитного трамваю бистрота.

*  *  *
Малюк, прозрілий у політ життя.
Освітлений у сяйві неповторнім
літає на очах у почуттях
одразу непоборних в ілюзорнім.

*  *  *
Шумітимуть дощі прозрілі пізно.
Завузлене зустріну Благовіщеня.
Я мушу жити ради тебе, мій ПАРИЖЕ!
В молитві перебратись в боженя.

*  *  *
Безповоротний злет лаштунків.
Чи «ви», чи «ти» - без сліз одно
із сонцем вічних поцілунків
крізь трунки – озеленене    вікно.

*  *  *
Гримиш у залізі блакитний везунчик.
Володар шістки  любов не опише.
Тікай від людей лімузинчик-чавунчик
у невимовність, у вінницьку тишу.

*  *  *
Гіперболи вулиць виходять із міста
на цитаделі заможних адрес.
Сармата чи анта – дикість двоїста.
Я йду із сердець, як первісний митець.

*  *  *
Обрізані дерева, підстрижена трава.
По старій колії везуть мене у завтра.
Чи від подагри колія іржава?
А чи яскравих променів не варта?

*  *  *
Місто на пупі бубонами зв’язане.
Щасливі у згадках хвалитися всі.
Вінниця-Сіті  - авторизоване,
тому злетіти в іпостасі посмів.

*  *  *
Я йду до Мурів  жмуритися.
Чого стовбичити у храмі?
Вели осміяти баритися
очима в мудрій анаграмі.

*  *  *
Світилась Вінниця усупереч війні.
На банях сонце усміхалось.
Це  літо під  гарантії на мир,
бо у Донбасі  власне Опухало!

*  *  *
Понад межею зрікся усіх слів.
Всі почуття непевні мого слова.
Кладу шедевр від вінницьких майстрів
у щедру  досконалість   часослова.

*  *  *
Той, хто пізнав невичерпальність,
як на азах, зрікається свого.
Люблю Вітчизну я за витривалість,
за досконалість подиху мого!

*  *  *
О, не тривожте моє божевілля.
Скажений час нестерпної війни.
Я на Масиві, мов Рембо з похмілля,
скидаю всі бажання самоти.

*  *  *
Не доводьте дійсність до абсурду.
Від чужинців всякий етикет.
Почувайте гідність після бруду!
За нестерпний ницості бюджет.

*  *  *
Чорно-білі ластівки Вінниці.
Вулиці зачовгані, брудні.    
Від бетонниць до  Наддзвінниці,
дні з роками, як ніщо, руді.

*  *  *
Білі крила неземної Вінниці.
Вулиці, мов витязі, богемні.    
Від віконниць до  піддвісниці  
бачу види дивні позаземні.

*  *  *
Чорно-білі  перлини Вінниці.
Майдан на долоні  з балкону.
Від блискучих ліхтарів  все ж вищій  
імортель старого Аскону.

                                   Сергій Негода