Невпинний час веде годинам лік, Дням і рокам... Нарахував багато. От, думаю, цей мій статечний вік, Вже шістдесят, то свято чи не свято? Перегортаю подумки роки, Все, що було й чого уже не буде. І кожен рік - на відстані руки, І кожен з них - це не роки, а люди! Як їх багато крізь мене пройшло, Яскравих, щирих, з чистою душею... Ну а всі ті, що "дарували" зло, Вже розминулись з пам'яттю моєю. Як і усе - цей день також мине. І, попри все, я думаю, - це свято! Бо є ще ті, хто згадує мене, І ті, кого я радий сам згадати...
|