І знову дощ... Тепер, мабуть, всю ніч Він буде тупотіть по підвіконню. Не дивина, бо то вже звична річ — Осінній дощ в нічному царстві соннім. Дощ обіб’є весь золотавий лист І покладе на землю килимово, А вранці двірники покажуть хист, Змітаючи з асфальту цю "обнову". Ми ж завтра будем з ранньої пори Дивитись в небо й сонечка чекати. А як інакше — осінь на дворі... На неї в нас, на жаль, немає ради. Та поки ніч, і дощик за вікном Йде без зупинки хоч би на хвилинку, Бажаю вам міцним заснути сном, Бо ніч дав Бог нам всім для відпочинку...
|