Писав ім"я піском... Сліпці украли.
Ну що воно для них? Пливла яса...
Ішли дощі... Дзуміли бджоли, ралі...
Колібрі край пелюстки зависа...

Ти безіменний, бо не вмів годити.
Мереж ізнов - піску повсюд гора.
І хай куйовдять літери, тандити...
Вогнем пиши.
Повзе із гір кора...

Оголення до сутності - тотальне.
Найголосніше крикне, хто на дні.
Запруджено пустелі привокзальні.
У поволоці очі тухлих німф.

Гори-тавруй, бо нам своє робити.
Косар не чує голосу трави.
І квітне-колоситься тепле жито
Край кам"яної баби голови.