. Я маю щастя, бо намовлений ся чарівній піклунці; в її долонях, наче на затишній грубці, барвисто пломеніє хутрим скубцем, бурштином щирий, кожен негаразд, чи борсуляк… Любов, бо – це пригоди, позаяк… Я маю щастя, бо живу, мов божевільний, в непохитній думці, що кожна посмішка свічада натще сунце – є виплекана нею задля нас, гультяк… Любов, бо – це примандри, поза-ляк… Немає сенсу в більшому талані, коли голуба моя витинає час; лише замрійливо затамувати похвиль, в її овіянії вирії сполохні, що місячний у них палає гас, негаснучи… Любов, бо – ласий трунок, поза-дяк…
|