Опубликовано: 2015.03.06
Поэтический раздел: Универсальная лирика

Александр Афонин

***

Який-бо й справді місяць нині ясний!
Проміння біле з неба ллє і ллє...
Мільярд років, а він усе не гасне,
Хоча і ллє проміння не своє.
Однак так важко світло передати...
Хто вміє це робити — вже святі.
Хоч більше тих, хто прагне поглинати —
"Чорні дірки" у небі і в житті.
Та Бог із ними. Ніч яка ж чудова!
Під вічним небом ти — немов дитя.
В таку хвилину десь зникає слово
Й вирують в серці лише почуття.
А ще зірки... Мов маревом cповиті.
Ох, дивовижна ця весни пора!
Та й ночі ці, хоч трошки сумовиті,
Та Бог їх виткав з ниточок добра.

2015
© Александр Афонин
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/41598/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG