Сизі титаніки тонуть поважно над нами.
Вже затекла голова дивитись на їхній кінець.
Кожна пухка і прозора замріяна пляма
Це потенційний сьогоднішній мрець.
Сизі титаніки брухтом стають прозорим
І дзеленчать, мов останній зимовий комар.
Сизі титаніки йдуть прощатися з морем
В храмі для хмар.