Десь отам, де боялася відьми-ріки,
В дитсадку галасливому - нянь, вакцинацій,
Хилитається човничок... Плинуть совки,
Сак і плахта, що бабця мостила собаці.

Там за хатою глинище, соняхів ряд,
Від метеликів крилець і лоскітно, й любо.
Є у мене в долоні чудний шовкопряд.
Звідти родом зайча, світляки-життєлюби.

Там розвеснений батько збирається в путь,
Я кролів підгодовую, колеться клітка.
Там низесенький клуб, просить мати "побудь...".
Там удосвіта мчу пилюгою до Лідки...

Латочки чорних плес, глядачі-ясени
І жниварка, що завше жадає роботи...
У розрусі, глаголять, нічиєї вини.
Юнь запекло зомбують навернені "боти".

А село гомонить... Будуть зливи, жнива...
Дід у жмикрута з міста попросить цигарки.
А мені все пахтіє висока трава,
Де здирала коліна, з конвертиків марки.

Золотава бджола залетить у вікно,
І згадаю брилі, макотерті, тиночки.
- Ти модерна... - обняв пан-художничок, но...
Малював би тебе біля мальви і квочки.

Безкінечні турботи... Пливка череда
То рідіє, то знову приймає телятко...
Я - з Супоївки лугу. Не треба "мадам".
Я ще в печі тримаю квітисте горнятко.


2015

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=926674507393721&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=1&theater