В черевичках зозулиних фея присіла на тин. Розглядає малюнки, намистечка, вишиті мальви. Підбігає до черги окроплений дощиком син... Не приніс їй нічого, общипує китицю сальвій... На столі між гайок - недоліплений палевий кінь, Олівець Н-4, блокнот, недописана казка. Хилитається черга... Бракує нетлінних творінь. А у феї лиш усміх. Ні місць призових, ні підказки. Похвалила усіх, роздала вісім жмень кукулі. Змій таркатий просив політати до ранку над плесом. Бились нетлі об шиби... Балакали з вітром кулі... Чорт вигадував бомбу, хтось - вічний двигун, хтось - колеса... Притомилася фея. Зів"янув зелений роброн. Чорний кіт перейшов сім доріг і одну автостраду. Все принесене відьма сховала у кований схрон. - Аж до сьомого поту... - сказала... Чи може, до граду. 2015
|