*** Звідки ця віра, радості передчуття? Перед зорею гуснуть чорнила ночі… Смерть подолає потужна ріка життя, Сила любові будь-який камінь сточить. Знаю – короткий вік у скупих сердець. Знаю – невтішна дорога глухої зневіри. Вітер спаде, і морози зійдуть нанівець, Війни безсилі під небом нового миру. Слово бідове – мовчи! Не відомо, чий Камінь останнім стане над прірвою. Все Ти, Господи, Дав – Забери у людей мечі, Танки, гармати, кулі і кулемети… Скільки ж віків ще товкти первоцвіт у багно? Скільки ж життів ще спалити у вогнищі люті? Тільки цвісти в молодому саду все одно Квітам любові, насіяним вітром грудня. Не перебути, як у німому кіно, Час божевільний, на перепутті звитий. Бачиш це небо? Іншого не дано! Бачиш цю землю? Іншої не сотворити! 30.11.2014 р.
|