Тебе народили - живи.
Ніхто не питав, чи захочеш.
Під натиском слів і трави
Годуєш мишей, тамагочі.

Виходиш у перший тираж
Крізь лавром уквітчаний вилом.
Не люблять за модус і раж
Лошата, безгриві кобили.

Рахуєш на вигоні пульс,
Летиш на вогні-перепони.
Не знає тебе Ліверпуль.
Диканька вшановує поні...

Хапаєш гірлянди сяйні,
Зупинить ластата проява.
"Ти наша?.."
Чекаєш на пні,
Бо звичніша в моськи уява.

Вже й лави нема - для таких,
І келих тобі не підносять.
І селезень пройде "ках... ких...";
І вкаже місцину трьом осам.

Спочинеш - і знову політ,
Досмаживши сирник у манці.
А нижче - між тирси й боліт -
Ягняток ведуть сіроманці.

Регочуть: "До щастя оаз...
Їм буде ситніше, пухкіше".
Брели кавалькади... Щораз
Оплакані співаним віршем.

І жодна із вибраних правд
Не кинута напризволяще.
...Підходить - нарешті! - Синдбад.
Цілує. Підсовує ящик.

"Візьми чародійний корунд!"

...покотиться камінь у вирву...

Вступала у мишачу гру.
Побила туза й даму чирву.


2015

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=941737389220766&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=1&theater