Сьогодні рано сонце жовтим оком
В домівок вікна хитро заглядає.
Хоч розумієш, осінь вже глибока,
Та з сонечком це якось не лякає.

Як не лякає й перший білий іній,
Що ліг на трави, наче сивина,
Бо небо нині ясне й синє-синє,
Немов Дніпро, без краю і без дна.

У день такий не віриться в напасті,
Хоч в дуже непростий живемо час,
Лиш хочеться, щоб заблукале щастя
В цей день осінній розшукало нас.