Опубликовано: 2015.11.09
Поэтический раздел: Интимная лирика

Виталий Егоров

Давні дні

Коли спіткає долю осінь,
фарбує скроні сивина,
у серці молодість голосить,
в душі невпинно йде війна.

Роки свої важкі, мов камінь,
в багнюку кину я на дно.
Хай в мулі інші пошукають,
як довголіття знамено.

У ту водойму я не сунусь,
геть стороною обійду.
Коли палає в серці юність,
то час збирати лободу.

З її стебла ліпити хатку
та серця вогник підживлять.
Лишити спогади на згадку
у тих хвилястих ковилах.

Коли пригадую принади,
то знову квітну і тремчу.
Зухвалі зводили менади
і цілували досхочу.

Бадьорять щем, як обеліски,
ті незабутні давні дні.
Вони солодкі і барвисті,
дарують злети сивині.

2015
Київ
© Виталий Егоров
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/43077/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG