О, чую, й справді вітер завиває.
Пообіцяли ж завтра шторм на суші.
Від тих "штормів" нас всіх уже хитає,
Та так, що скоро вилетять і душі.
Погоничі усіх женуть по колу,
А з кола, звісно, виходу нема...
Ні промінця... Здається, ніч довкола,
Куди не глянь — пітьма, пітьма, пітьма...
От взять сокиру й просто прорубати
В нову державу двері і вікно,
Де президент й сорочку ладен зняти
Для нас... Тю, знов згадалося кіно...