Так набридло те якбикання
Між ролетів та куліс...
Знов дебати, драчки, скликання...
У шпарину змій уліз.

До високості охвістя.
Лементіння: "...брат... не брат...".
Ось музиченьки троїсті -
Розважають жабенят.

Захлинаються околички.
Охижілі пси й коти.
А спасти підбиту горличку
Тут спроможний тільки ти.

Вже ніхто не хоче злагоди,
Бовваніє цитадель,
Де й ростуть охвітні ягоди,
І струмує пряний ель...

Ні злоби, ні фольги фантиків
Під лавицями отам.
Може, й ті принади Аттики
Наш "чувак" спотворить сам.

Нарікання та лінота,
А вітрила мрій несуть...
Знов каденції... босота...
І одвічна хвилемуть.

І рятуєшся - тихенько,
Рясно пишеш - про усе.
Бачиш: хустку в`яже Ненька...
Та й дурних ягнят пасе.





2015