Розметати волосся яро,
Розплести геть усі кінці!
І щоб ноги прошили хмару,
Наче світла тугі стовпці!

І по світлу ковзком спустити-
Ся в рожеву темнющу глиб,
Повногрудо всім серцем пити
Кожен зойк твій і кожен схлип…

В ярих зойках вода вертає
До верхів’їв з найглибших гирл,
Щоб надалі було навзаєм
Геракліту наперекір.

Заплете лиш потому коси
Наполохане янголя…
В час Йордані ніхто не просить:
Віддаються небо й земля.

17 січня 2016 р.