Вірші до кави, до чаю, до віскі
Пишуться борзо - без перцю і солі...
Шторми бушують... Ростуть обеліски.
Час насміхається з ролей Ассолі.

Мушлі відкриті, черленяться перли.
Рими в кориті - впереміж із маком.
Гичку цукрову пацята пожерли.

...йде Навсікая в дім Телемаха...

Котиться м`яч голубий із ліловим,
Клякнуть оливи, сплітається віття.
Я не зуміла позбутися мови
В парку розваг потойбічного Сіті.

Я ледь встигала кивати проявам.
Стигло азу... шерхотіли блокноти.
Десь недалечко - на острові Ява -
В дощ законились чарунки чи соти.

"Батики барвні, але нетутешні..." -
Пробелькотіла ропуха бугриста.
Краб намірявся (та зрадили клешні)
Порозривати прабабні намиста.

Стежка вужина. Тинки, де квасоля
Повиплітала диканські дилеми...
Цапу припона... а вольному воля.
Вірші пишу на не задану тему.

Барку лишаю у заводі білій.
Лет - в бік вулкану...
Геть сливи прокислі!
Вслід позриваються осатанілі...
Край водоспаду свіжішають мислі.


2016


ілюстрація

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1029179017143269&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater