Василь Слапчук

***
І не неділя.
І не свято.
А кожен стрічний у селі
Кантову «Критику чистого розуму»
під пахвою затискає.

А я, як на зло,
сьогодні без Гегеля.
Люди на мене озираються,
осудливо головами похитують.

-   Ви на якій сторінці? –
дівчина привітно всміхається,
а я замість того,
щоб розмову підтримати, зазнайомитися,
мушу белькотати,
що вдома забувся.

Хлопчик задерикувато:
-   Ти чого без німця?  –
а в самого теж руки порожні.
-   А твоя книжка де?
-    Навіщо мені книжка,
якщо я вмію читати?!

Мені ж знову довелося брехати.

А якщо по правді,
то я не за німців,
я за греків фанатію.

© Павел Кричевский