укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44614, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2016.08.19
Распечатать произведение

Иван Низовой

ЗУСТРІЧ У ПУСТОВІЙТІВЦІ


Іване з Іванів,
яких я так любив
у дні хрещень шкільних
в пустелі повоєнній,
де сталінський «прижим»
нас гробив,
та не вбив
міцний козацький дух
в основі нашій генній,
пишу тобі з лугів
Лугані та Дінця,
Івасю, друже мій
з родини Іванунів:
видать, мороз розлук
не вистудив серця –
затрепетали ж знов,
поривчасті та юні!
Ми п’ять десятиліть
не бачились...
І ось
зустрітись довелось
на Спаса
під Ромнами,
і нам обом здалось:
Господнє пролилось
благословення щедрісне
над нами.
Але ж усе про все
в такий лімітний час
згадати й розказать,
на жаль, не випадає –
сивини наші нам
розказують про нас,
а слів уже й нема,
а слів таких – немає...
Ми прожили життя
не марне й не пусте.
Що встигнуть не змогли –
дороблять наші діти...
Твій сад шумить.
І мій гайок росте.
Чого ж бо нам ось так
тихцем не порадіти!
Ти показав мені
ту церкву,
що її
спорудив кошовий
останній –
Калнишевський.
Зі мною пожуривсь,
бо владні гультяї
ще й досі не взяли
над страдницею
шефство.
Від’їхав я ізнов
у свій-чужий Луганськ.
Вже й настрій мій не той –
покращивсь достеменно.
Засвічую свічу,
щоб ореол не згас
над образами тих,
чиї шаблі й стремена
дзвеніли в ковилі
донецьких дикопіль.
Співатиму про них,
будитиму нащадків,
аби всіляких зайд,
перевертнів
звідсіль,
зусюд і звідусіль
туряли безпощадно.
До зустрічей нових
в оновленому краї,
на рідній нам Сулі
і нечужім Дінці...
...Свіжіє вітерець –
листки перебирає,
мов літописець-час
пожовклі папірці.

2007
© Иван Низовой
Текст выверен и опубликован: Леся Низова

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании