Як нудно робить необхідне!
                                Я краще робитиму зайве.
Я краще писатиму вірші
                               (годинник—лицем до стіни)
І буду старатись не думать
                               про хлібне, насущне, реальне,
Що ловить в кінці легковажних
                               і кидає їх з крутизни.

Я вдам, що його не існує,
                              що є лиш екстазу хвилини,
І дехто погляне й повірить:
                             «та ніби ж воно не дурне».
І також з дороги зіб’ється,
                              і я сполотнію з провини,
А той, хто казав «Carpe diem”,
                              зрадливо покине мене.