Як на місяцях відлига,
то тече космічна крига
з орбітального кільця
до самотнього стрільця.

Тож питає він в озерця:
що шукає зимне серце
у снігу, як у золі,
так далеко від Землі?

Що у серці догоріло,
одпалало, скрижаніло?..
Та не має голосів
дика здобич місяців.

Тобто, треба в студні світу
знов здіймати на орбіту
з лігва дюз шатун-вогонь.
І тепло своїх долонь.

Бо десь там луна з’єднала
в сонце радіосигнали
й саме звідти, голосна,
в кригу дзюркотить весна.