Зимно. Я щоразу літаю снігом,
щедро розплескала наснага свято...
Маю я до тебе любові крихту,
гречно я не дякую. Вже багато

відлетіло.
Я спинила
своє кохання.
Ні, не сумно.
Вже в легені
надходить кисень.
Підпалила
вдача шкіру
твоїм мовчанням,
на порозі
знову новий
яскравий січень.

Я стежиною зав'яжу дарунки,
пересмішника не спитаю звідки...
Знаеш, холодно від твоїх цілунків,
але я, милий, вже до цього звикла.