Хіба ж це любов? Лиш порнушний онлайн. Безецне і нице свавілля. Де в небо, як кров, кладеш, хіть зборов, розхристані гострі надкрилля. Хіба ж це кохання? - себе ти спитай! Цинічне, брутальне злягання. Де зорі і став? Та над ставом – туман? І бинда святкова світання? Хіба ж це єднання небес та душі? Сердець невмолиме спіткання? Стручки геть порожні на жом посуши, що сипались з смерку до рання. Хіба ж це тремтіння і щем почуття? До сфер стоголосе камлання? Не вбрані в весільне, як тра до пуття, простяглись геть нагі й захланні. Хіба ж то так личить шляхетній чоті порушити кодекс мовчання? І більше ніколи-ніколи в житті, мугикнувши «всьо» на прощання.
|