Глибока дорога. Високий храм. Лінивий Дніпро поблизу. І бавиться гільзами дітвора В обіймах війни і кризи, Де з кров’ю рошенівський шоколад Тупий вентилятор бризка, У середньовіччя жене, назад Народ – До труни-колиски. На смерті обличчі тремтить сльоза Кровно-прозорим світлом. По колу спіралі ми йдем назад В кінець… Ну тобто початок світу. Ідемо, як ослик сліпий іде, Старий і нещасний тілом, Що смерті бажає, Любить людей, Хоча його люди били. Полюють, плюють на людей людці, Не знаючи, хто ми, звідки. Глибока дорога. Мета є і ціль, Судді і свідки. А я літописець. Я жертва, я… Поет. Ні суддя, Ні свідок… Я став санітаром у цих боях За вічний початок світу. 22 трав. 17.
|