За днями день чіпляються вагони,
І потяг літа стрімко так летить.
Червневі промайнули перегони
Й липневі скоро з'являться, за мить.
На вищерблених рейках нас хитає,
Кидає потяг в русі увсебіч
Так, що ніхто уже й не помічає,
За вікнами що там: чи день, чи ніч...
Та і навіщо щось там помічати,
Коли суцільна в головах пітьма.
Лише оце, мабуть, ми можем знати:
За літом — осінь, далі вже зима...
Одна природа курс стабільний має.
Її логічні зміни, по порі...
Мільйон років скептично поглядає
На люд нікчемний місяць угорі.