Курганом йду
я  слід у слід
в ядучім глеї -  
раптом дріт.
Курай з Дінця,
- пече всі очі!
Петлею дрон
завис  на сопці,
І пес,  дратує.
Тінь у титлі.
Привід війни –
дещиця в тілі.
Сам по собі - кріп на очах -
біль наливає  сіллю прощі.
В єстві на бровах
гусне в товщі.
Виє у горлі  - гірко- жаске -
осколком – душить пульс
Гаряче.
Я обезболений
без міри.
На нотах трун
хоч трішки віри.
Яка Лугань у бузині!
Лугань не стугне - тихо спи!
Тече, - втече –
як серце спухне –
На виліт   - геть  
плече пробите,
зігнувсь,  і сповз –
все чорне -   трухле.
Напнули янголи  на очі.
Я жити мушу.
Дуже хочу.
Там, де весна.
І сині грати
римують трави
скраю  хати.