За днями день, за роком рік —
Щодня долаю цю дорогу.
І вже здається, цілий вік
Несуть автоматично ноги
Туди, де рій чужих проблем,
Які руйнують тіло й душу.
Вже не злічить проблемних тем,
Та рішення шукати мушу,
Щоб відвісти чиюсь біду…
Мабуть, на це є воля неба.
Не завжди хочу, й все ж іду,
Собі сказавши: «Треба, треба…»