Опубликовано: 2018.03.06
Поэтический раздел: Универсальная лирика

Александр Афонин

***

А ніч і справді мов зимова,
Ще й повний місяць угорі.
З ним поночі ведуть розмову
В снігу по пояс ліхтарі.
І в тиші, зовсім неприродній,
Ледь чутно їхні голоси
Про катаклізми ці погодні
В такі ще й непрості часи.
Про те, як все чекає весну
П'ять березневих довгих днів.
Міркують, то коли ж воскресне
Красуня після холодів?
І лиш береза хилить віти,
Розмову чуючи сумну,
Бо в неї привід є радіти,
Відчувши вже в собі весну.
Відчувши рух потужний соків
Від корінців до верховіть.
Її оманливий вже спокій,
Вона ж, як і весна, не спить.
Мороз березу не лякає,
Бо переконана вона,
Що уже завтра засіяє
В промінні сонячнім весна.

2018
© Александр Афонин
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/47338/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG