а тепер візьми цей віхоть зафарбуй білим плями смутку написи невідомою мовою колір бруду
колишні кохання хмиз що горить поки ти рахуєш до ста коли розвіється попіл за вітром
не тримай життя у підмурку каже дивись як все мало бути
мало річок у нашій області зафарбованих синім річок тобі пощастило
майже ніколи не закінчується мовчання літери печива на вагу
як смакує павутинка плечей бліда шкуринка молока життя яке треба вигадати
поки ще є час рахувати скільки тобі не додали хлібобулочних виробів
скільки не тримали не протязі для застуди
життя яке треба вигадати як ти виходиш з будинку йдеш повз автомати газованої рідини рожевого кольору
кидаєш монету ребром ось її профіль вона могла бути зовсім іношою
тамувати подих на кожному оберті стрілки затяжці на радянському капроні
все повертається туди звідки ні мабуть варто не дивитись у твої очі
білу цеглу нерозрізаних сторінок