***
коли
крила мертвого птаха
крихти чужого хліба
окрушини душ заблудлих
друзки земного раю
звивають оселю в уяві
для днів
що були колись

коли
оживає зів’яле листя
і ріки навзнак повертаються
і вода
у воронку джерел
тікає

тоді
вивчає коротку молитву слів
закохане літо

але пізно вже
бо пісок годинника вогким стає
у шорсткій долоні
пророка осені

15.08.18   ©   Василь Кузан