Туману хвилі заливають
В осінній темряві двори.
І в них стривожено моргають
Умить осліплі ліхтарі.
Бо їхнє світло жовтувате,
Що досі вільно так текло,
Немовби хтось закутав в вату
Чи закував у чорне скло.
Небезпідставно ця тривога,
Адже недовго й до біди.
Без світла як знайти дорогу?
Хто зна в тумані йти куди?
Туман щільнішає щомиті,
В нім зовсім зникли ліхтарі...
Щоб не пропасти в цьому світі,
Ти в серці вогник запали.