Це — мій щоденник, хочте — забаганка,
Щоб там в природі й світі не було,
А добрим словом ввечері і з ранку
Нести вам в дар просте людське тепло.
Та врешті-решт це ж має хтось робити —
Збирать до купи рештки мрій, надій...
Адже без них так важко в світі жити
У вареві щоденних цих подій.
Оцінок не очікую високих,
На конкурси поетів не біжу,
Лиш людяність, любов, добро і спокій
У ваших душах, люди, бережу.