Колись ти прокинешся зранку і виглянеш у вікно. Там буде хмарно і темно. Тобі буде все одно Яку музику слухати, Куди йти і як одягатися. Цього ранку ти усвідомиш найголовніше: Все, що було – не варто було Того, щоб ображатися. Усе що буде – варто того, Щоб зайняти відведену нішу. Ти вийдеш у спальні райони серед розбавлених сутінків, І подумаєш – Боже, якщо ти є, Я ліпшого щастя не знаю – Ніж згадувать нині добре і зле, І головне – сумніви, Котрі так довго ти вибудовував, Сьогодні – я їх зламаю. І не чекаю, ні похвали, ні хули. Лишаю всі мрії, котрі своє віджили. І з тими, що ще живі, як з вояками, йду до бою. По тобі. Для тебе. Ім’ям твоїм. За тобою.
|