Мені шкода, що в України
Дві сторони та два крила,
Дніпро, мов меч, на половини
Розсік нас, чути брязкіт скла.

Ми різнобарвні, як уламки
Розбитих сонцем вітражів,
Без вікон залишились замки,
Немає брами для вітрів.

Не чути слово золотеє,
Кружляють ворони у сні.
Чи повернеться князь до неї,
До Ярославної Русі?

Полишить вітер злий тумани
Леліять буде кораблі,
Розвіє ковила омани
Заграє сонце на веслі.

Заграє так, щоб не спалило,
І двоє з різних берегів
Повернуть янголові крила,
Ми плач почуємо і спів.