Розчервонілася говірка єврооаза Карпат.
Одна дорога - в ошатні урочища Купали.
Розпускається відкрита полонина посеред грат
Розчищені  та розхапані над Прутом заплави.

Барвистий Буковель з цяцьками гетер.
Підйомники з  марципанами в роті.
Готелі розповзлися і на братів і на сестер.
Яблуниця, Ворохта, Поляниця – не в моді.

Перевалистий шлях для простих доброчан,
через Микуличі,  через перевернуті хати
привіявся на мерсі до автостоянки прочанин,
і здибав мене, вінничанина в Карпатах.

**** Доба поневірянь****


На чаті нелегка епоха.
Степ нікому не сповідається.
А за східним обніжком
край провалля сива ковила
на гарячому вітрі пашить.
Це скільки ненависті треба,
щоб душі свої замкнуть на замки.

Невгамовний байкер дзвенить,
поміж крутих берегів тиша,
перекотиполем сохне
поневолений Крим.
Невмитий з матроскою.
А за тим скреготом і лязгом
життя в Україні не гасне.

Із чорною водою
в тривожних яругах,
на териконах похмурих
зневірений фраєрами
сханімілий Донецьк
розвернувся до світу спиною,
став навколішки перед Москвою,
мається москальською журбою.

Там, у вільних степах Дону
з незгарбними косогорами
наїжачився зброєю,
розграбований окупантами,
ще мертвіє  край долини
сонячний Луганськ,
і люто кляне при катюзі
своїх і чужих бандюків,
втираючись сльозами біди.