каже не знаходжу собі місця вже два місяці як незчулася втратила чутливість до слів
хто пам’ятає ціну мовчання зцілення за квитками хто говорить ночами пустими з нами
зіницями вікон та ми не підходимо за віком
для колискової йде хитається ось зірветься місток
прірва дивиться у саме тім'я кличе тебе на ім'я хитається разом з темрявою в очах
нарешті все співпало самого лише бажання забути себе тут замало
замало дитячої спраги холодного льоду зимою комахи в коробці від сірників
ти мав длубатися з тієї сторонни кордону весь відчай цупкого картону відчути під нігтями
і задихнутися від щастя ця точка світла згасає поволі
ми занадто віримо у те що нам співають щоб ми заснули
ось він йде та зараз обірветься місток а ти не знаєш як тебе звуть яка це країна зрештою ми всі
вигадуємо історію яка не має комусь подобатись обов’язково
лише підсвідомості втома виносить на берег уламки пустельну гарячку крові
цукор пінцет молитовник ганчір'я душі
каже ми ще кращі за свої портрети це хоч якось нас виправдовує
в очах тих хто дивиться наскрізь
лущимо насіння перед дверима на вулицях свої високі вилиці
підкреслюємо кольором бронзи вересень розчиняється у повітрі
не впізнаємо знайомих ворожимо на холодній воді
наші портрети ще такі молоді
ось він йде хитається ось його кличуть обідати потім вчити минулий час
дієслова повторювати знову і знову неправильні дієслова третя відміна
ось він йде хитається намагається рівно тримати спину не дивитися донизу
неправильні дієслова м’ятна цукерка розтала за підкладкою слів