ми стільки років говорили про якісь дурниці
погану погоду нестачу жетонів метро світлий солод і сум
слизькі бульвари закреслені вказівники
суміш снігу та битого скла у нас під ногами
ми ніколи не будемо говорити про головне
хіба важить твоя історія щось
поряд з цим пекучим холодом
листівками з побажаннями добра в наступному році
почерк як анахронізм життя як тлумачення слів
чи можна тут переходити дорогу все тобі поясни
ми не пам’ятаємо свій індекс
казкові звірятка пакунки з алергенами
ми нічого не пам’ятаємо з того що могли б сказати
якби зустрілися поглядами в метро