ми зрідка спілкуємось смсками сили немає для текстів великих навесні життя загальновживана суміш приголосні та голосні вона повертає його з небуття мов фарбовані пасма пазлу про так і ні серце колотиться прислухається марно до скреготу шин у пітьмі голосні ковтати мов пігулки від кашлю з дитинства знайомий евкаліптовий смак все мало бути якось інакше але зовсім не так вона повертає його з небуття з обгортки пам’яті життя його дістає кожного ранку забуваючи що потрібно мати вже щось своє сталі риси надійний побут звичка дитяча слинити сторінки читати прізвища авторів та назви книжок навпаки все мало бути марно не справдитись мов казки народів світу екзотичних країн мабуть йому там холодно він там зовсім один поговорити ні з ким те про що дізнався розповісти вона пише і читає його листи |