каже кожному місту свій норов
та куди ти подінешся звідси місто перетвориться на зелене латаття скоро
мавки які не беруть слухавку не відповідають на дзвінки тремкий дотик руки
твоє тіло отримує щеплення безнадією навпаки
каже тримай ці подарунки для життя не потрібні картонні обладунки
для життя не потрібна жива вода ти не підеш звідси нікуди
мовчання гусне зимовим плодом спокути
ні нас не чутно зовсім тут нерозбірливі літери замість літер
які були на цьому місці колись
твоє серце розіб’ється біля під’їзду різдвяним склом не дивись
твоє серце розіб’ється пусткою суму огорне зимові дарунки свято для всіх
брудом залишиться на підвіконні останній сніг
каже кожному місту свій страх Чорний Санта жадібні комерсанти живі мерці
сто разів перерахований дріб’язок у руці
не тримай мене над прірвою за руку я не пам’ятаю хімічні сполуки з дев’ятого класу
не пам’ятаю прискорення помножене на масу
не пам’ятаю вільну касу біля якої ми у різні сторони розійшлись це все згадаю колись
твоє серце розіб’ється люстерком потім дивись