Сенс життя на межі стабільності.
В спрагу пити із джерела
пізнавання, кохання, гідності...
Ти зустрілась - перемогла.

Із бажань - не лишилось жодного,
а життя пішло шкереберть.
Воно наче б то помолодшало
і стрибало, як жеребець.

Зацвіло чарівними квітами,
зваби повінню розлилось.
Я гадав, що мене жалітиме,
захищатиме від загроз.

А мене у жагу товкмачило,
у безмежжя думок несло.
То пекло руками гарячими,
то льодами стискало чоло.

На такій божевільній швидкості
планетарно у Всесвіт лечу.
Я пірнаю у вирій пристрасті,
спраглим сонячним серцем свічу.